Після цього посту я беру перерву. Я буду на дорогі декілька днів, потім відпочиватиму і переглядаю мої пости і ваш виправлення, щоб я не зроблю самостійні помилки ще раз. Ну, щоб я робитиму їх рідкіше.

Щиро дякую вам за виправлення, за помітки, описи і за ваше терпіння.

Бажаю всім приємного літа, гарних днів та тихих ночей. До побачення!

Вранці, коли я просто зайшов на роботі, я чув когось сказати «добрий ранок» на двері. Я ішов назад, бачив дві люди які говорили і курили, і спитав чи вони українці. І так, з'явилося вони тут на конференції. Ми коротко розмовляли українською, і одна з них дала мені посилання за безкоштовний курс української в інтернеті.

Така неважлива подія, але такі моменти принесуть мені радості. Весь день став кращим.

Декілька днів тому прабабусі наших дітей минуло 100 років. Просто неймовірно.

Постало питання: скільки років хочеться жити? Шурин сказав, що найважливіше, це не дожити смерть своїх дітей, тобто краще померти трохи рано. Я його розумію.

До завтра!

Кохання і фліртування важливі темі для багатьох тих, хто вивчає мову, і я бачу внаслідок. На додатках мовних обмін це наочне. Відверто кажучи, ситуація там мені дратує.

Я одружений, тому мені байдуже, якби інші люди залицялися чи ні. Все одно, користувачі платформу завжди мають цю тему на увагу, всі постійно оборонені. В результаті, «вайб» на платформі не дуже приємно. Шкода.

У мене не була одної великої причини для вивчання української, але багато маленьких причин: Я хотів дізнаватися більше про країну, хотів говорити з українцями, хотів показати підтримку, хотів спробувати вчити деяку нову мову, і так далі. Чесно кажучи, я довго просто просідав і нічого не робив.

Нарешті, одного ранку три з половиною роки тому, незабаром після Нового року, в мене був вихідний день. Я становив додаток і справні почав вивчатися. «Просто алфавіт та деяких слів, імовірно я буду зупинити через три місяць, я не вважаю, що можу це втримувати довго.»

Ну, я помилився.

«А чому українську?» — це звичайне запитання, коли люди дізнатися, що я вчу українську мову. У наступні пости, я хочу трохи розмовляти про це вибір.

Здається що вивчатися англійську — часто про освіту, про кар'єру, про гроші. А вивчатися українську мову — про любов. Про любов культури, любов людей, любов країни. Іноді навіть про кохання. Я послухав два курси української, а кожен член курсу сказав, що причини вирішити українську — люди та культура. Мені це сподобалося, бо в житті люди — найголовніші.

Здається, всі користувачі в мовних субредітах завжди втомлювалися. Наприклад, на субі для учнів німецької, слово »müde« (втомлено/втомлений) використовується часто. Можете вгадувати, скільки разів хтось написав це слово минулого місяця? Я розрахував, було сорок один раз. Більше ніж раз на день.

До речі, сьогодні я втомився.

Робітний розклад щільний, тому сьогодні я беру перерву.

Я стараюсь писати цікаві тексти, але це нелегко. Це як створювати хороший твіт в соцмережах: потрібен бути і коротким і цікавим. Заразом посту треба бути українською. Як на мене, написати гарний пост — справжнє мистецтво. А я (ще) не художником. Створювати хороше мистецтво — як вчити мову: мусять багато багато практикувати.

Я вдячний за допомогу покращувати мою українську. Я знаю, що час потрібен, щоб виправити тексти. Тому я вирішив, що передаватиму далі це зусилля, і я почав виправляти тексти на r/WriteStreakGerman. Мій план на кожен день: спочатку я виправлятиму один текст німецькою мовою, потім писатиму новий текст тут.

Вчора я занадто довго сидів на інтернеті, й сьогодні я прокинувся рано. Як іноді, коли я не висиплявся, я просто приготувався собі каву і з'їв печиво на сніданок. Це дійсно не корисне харчування, але це все що можу робити коли я дуже втомленим.

Частіше я снідаю «банановий шейк» з бананом, вівсянкою та арахісовим маслом. Це корисніше ніж печива і легко готувати.

Друга світова війна закінчилася більше ніж 80 років тому і берлінський мур, який поділив місто під часом холодної війни, відкривали майже 37 років тому. Однак ще знаходитися багато речей у Берліні, які нагадують про ці часи. Наприклад, на заході міста є немаленька штучна гора, яка складали з решти міста після його зіпсували, гора називається «Тойфелсьберг» (гора дідька).

Також цікаве, що трамваїв на заході міста немає, вони тільки на сході (на жаль). Багато таких маленьких знаків ще існує.

Я мешкаю в Берліні, столиця Німеччини. Ми з дружиною переїхали сюди більше ніж десять років тому. Взагалі місто мені подобається, бо воно цікаве, місцевий громадський транспорт хороший, і райони досить зелені завдяки багато дерев і парків. Але, по-моєму, в місті занадто багато машин і водії не дуже ретельно керують, тому ходити пішки й їздити на велосипеді часто не так приємно, як міг би. Більшості людей навіть не потрібна машина, відстані до магазин і станції метро загалом маленькі.

Всім привіт!

Всі початки важко — це відомий фразеологізм в Німеччині. Я думаю це правда, зокрема тут. Я обіцяв мене тримати стрік якнайменше за два тиждень, після може бути що в мене немає часу. Два тиждень, це ж небагато, і я радий що такий субреддіт є, але все одно буде важко. Ну, почнімо)

Сьогодні сильно падав сніг. Кілька тижнів був тільки мокрий сніг або ожеледиця. Я знаю, якщо у когось є машина, то йому втомливо буде чистити скло чи керувати машиною при такій погоді, але у мене машини немає, тому більше снігу мені не буде перешкоджати. я пам’ятаю хлопця з Черкас, який записував, як грав на компі коли почався йти сильний сніг. Він підійшов до вікна й закричав «Скайрім». Я теж хочу грати в Скайрім, але тепер у мене мало часу, бо через тиждень буде екзаменаційна сесія.

Edit: і -> й

Останнім часом дуже пізно ходжу спати. Часто лежу в ліжку та вживаю телефон або комп'ютер до після півночі.  Я знаю, що це нездорове, але тяжко такої звички позбутися. В інтернеті кажуть, що треба спробувати раніше з’їсти снідання або раніше прокинутися. Якщо раніше прокинуся, потім імовірно засну серед дня. Проблема й так повториться.  

Я вважаю, що я не напишу пост завтра, бо в мене просто немає часу. Минулого тижня став стресового, і наступного тижня буде схожого. Однак писати весело, і виправлення дуже корисні. Я почну знову, коли я знаю, що в мене буде достатньо час.

Сьогодні я познайомився з хлопцем в спортзалі. Хоча раніше ми з ним мали кілька коротких розмов, ми насправді не знали один одного. Спочатку он говорив зі мною англійською. Я думав, що він з України, бо в нього є такий типовий український акцент. Були також інші фактори, які нагадують мені про українців у моєму університеті. Виявилося, що він поляк зі сходу. я додав його контакт у Телеграмі. У певному моменті он сказав, що я схожий на MrBeasta. Я просто не знав, як я маю почутися по цьому коментарі)

Сьогодні я занадто втомився, щоб щось писати.

Я люблю музику, вона найшвидше шлях до мого серця. Перша пісня українською, яку я чув — "Стефанія" Калуш Оркестрі. Я пісню обожив. Звичайно нічого не розумів, тому що я ще не вивчав українську. Минулого року я знайшов текст цієї пісні, і перекладав його. Тепер, коли я знову слухаю пісню, я розумію не все, але більше. Вже чудове почуття.

В нашої групі в університеті є дід. Ему більше 60 років. Давно тому назад я прочитав артикул про те, що в США старі людини, які вчаться в вузах, це не рідкість. Але зустріч з такою людиною тут у реальному життю завжди виявляється цікавим. Мені здається, що в ньому проблема з англійською (у нас у кожному семестрі один предмет буде англійською). Попри це, він був активнішим, ніж молоді студенти. Колись мене спитав, чи я з Казахстану. Не знаю, чи він почув мій акцент чи щось інше, але я не з Казахстану.

Я люблю згущенки. Тут в Польщі згущенки продавані в супермаркетах не такі густі, як я хочу, тож купую їх у Українців (я знаю, що в Україні є різні бренди, але в моєму місті є тільки Ічня)). У дитинстві згущенку часто їв просто з банки. Моя мама час від часу мішала згущенку з какао, щоб я її потім випивав. Хоча це не була головною причиною, напевно воно сприяло тому, чому деякий час я не бил худим.

У нас є п'ять домашних улюбленців: Це морські свинки, які живуть на нашому балконі. Ми купили їх у притулку для тварин.

Найстарша свинка — також найважча. У неї 900 грамів. Це двічі важче ніж найлегша тваринка. Всі свинки різного кольору: білий, біло-жовтий, чорний, коричневий і біло-коричневий.

Вони дуже милі; наші діти їх люблять.